Алікберов.
Майстер людяності
Алікберов. Майстер людяності у #WEartMuseum

Виставка пам`яті Народного художника України, лауреата премії В.І.Вернадського – Віталія Мурсаловича Алікберова (02.09.1944 -24.05.2014) зараз проходить в Одеському музеї західного і східного мистецтва. На ній представлено близько 60 робіт - все що залишилося в майстерні художника після смерті, а інші три тисячі знайшли місце в державних фондах і приватних колекціях 17 країн світу, в тому числі і в музеї Гуггенхайма (Нью-Йорк), в колекціях президентів: В.Ющенко (Україна),
Б.М. Єльцина (Росія), Білла Клінтона(США)…Спадщиною В.Алікберова опікується Інтелектуальний фонд «Україна ХХ1 століття». Так продовжується життя Майстра, з кожним роком росте коло його прихильників і фахівців. Цей унікальний мистець мав Божий Дар художника, скульптора, філософа, поета і вчителя. До цієї виставки причетні його учні, які обожнюють свого вчителя: для них він був і є гуру – духовний наставник. Не говіркий, зовні спокійний, він причаровував учнів своєю працею, своїми думками, коли творив разом з ними. «Якщо влітку я їду на етюди, яка мені різниця хто як писав? Я бачу: ось воно дерево, безпосередньо переді мною. От і все. А виявляється деяким, щоб написати дерево, треба стільки концепцій? Треба зняти бронежилет і спілкуватися із Всесвітом без телефонів».
Його особистий шлях до мистецького храму проліг через ОХУ ім. Грекова, У стінах ОДХУ талановитий юнак здобув ази мистецької фаховості. У 1984 році завершив навчання на факультеті живопису Київського художнього інституту. З 1984 року працював викладачем в Одеському державному художньому училищі ім. М. Б. Грекова. З цього часу і почалось повноцінне поєднання діяльності педагога і плідного мистця. Мистецтво для нього – це благодатна можливість пізнання власної душі, виразу захоплення перед непересічним, вічним, прекрасним. Він по-справжньому був щасливим, малюючи свої думи, мрії.
Що ж таке твори Алікберова? Це завжди потоки світла, вітру, води. Він як Бог творить свій Всесвіт і обирає для цього експресивні засоби малярського мовлення. Здається, це ніби то четвертий день творіння, коли Бог сотворив вже землю, небо, води, світила, рослини, але придивившись – помічаєш серед цього світо творення маленьку фігуру чоловіка, який піднімається на гору. Все це дуже схоже з 118 текстом Псалма «Мандрівник я на землі». У сутінках мандрівник з палицею йде по дорозі в гору, зустрічає жінку в чорному і запитує: чи увесь час йде дорога в гору? Вона відповідає: "Так, до самого кінця». - "А чи довго йти по ній? - З ранку і до пізнього вечора». Подорожній вирушає далі із зітханням, але і з надією досягти до кінця сяючого граду». Алікберов - глибоко віруюча людина. Тема духовності завжди була головною в його творчості, а Біблія – це його «Джерела спраги»: завжди устремління вгору, до неба, до Бога, до непізнаного.
Для мистецтва, вважає художник, є щось більш суттєве, ніж оригінальність - це універсальність. Віталій Алікберов - людина мудра, це мистець, який виношує в собі кожну деталь, кожний мазок свого майбутнього творіння. Багато творів художника існує поза реалізмом та абстракціонізмом, їх буття – в безкінечному просторі, котрий породжує низку комбінацій, реального і поза реального, абстрактного і конкретного. Так народжуються символіко-алегоричні композиції, філософсько-моральна проблематика яких ідентична вартостям характеру автора.
Якась таємниця кроїться в його роботах. Вони ніби такі близькі, але в той же час трансцендентні, недосяжні, поєднують божественні і людські образи від Адама і Єви до Христа і ангелів. «Споглядаючи видиме - пізнаємо таємне». Творчий доробок Алікберова різноманітний. У його творах присутні ознаки різних художніх напрямів, від реалізму до абстракціонізму, експресіонізму, символізму. У нього немає великих і маленьких тем. Духом сакральності позначені його пейзажі і старенька сільська рідна хата. Українець по матері, по батькові – лезгін, Алікберов народився в селі Цаповка у Вінницькій області. Горизонти українського степу вдало поєднуються в його творах з вертикаллю дагестанських гір, з яких він спостерігає світ. Яскраво і характерно розкривався його дар рисувальника у творах. Віртуозно балансує між хаосом та чітким аналізом форми, композиції – все свідчить про мистецький смак майстра.
Його улюблені герої - пастухи, мандрівники. Улюблений час зображеного - вечір, сутінки, ніч. Треба намагатися «вжитися» в світ його образних рефлексій, які нагадують феєричні сни, сповідь, загорнуту в скорботну думу о таємничим земнім «вчора» чи неземним «завтра». Загалом мистець лаконічен в кольорі. Його головні колірні співвідношення створюють особливу легкість. Його полотна іноді заселені «райськими яблуками» і «райськими жінками» - см. «Сон Адама».
Треба визнати, що виставку подібного рівня зустрінеш не часто. Але щоб отримати задоволення, треба витратити певних зусиль. Треба картини Алікберова не просто дивитися, їх треба роздивлятися, ставити питання - така розумова робота допоможе відшукати «ключик» і тоді щось розворушить вашу душу, ви відчуєте «силові лінії», які йдуть від автора через задум, відчуєте трансформацію вашої духовної сфери, яка збагачується. Роботи Алікберова не товар, вони націлені проти приспаної душі й суєтних радощів життя.
Алікберов в роботі «Повернення» показує серед абстрактно-експресивних ліній лише одну п'ятку, яка відсилає нас одночасно до шедевру Рембрандта "Блудний син" і до повісті Бальзака «Невідомий шедевр». Герой останнього -геніальний художник, старий Френхофер працює над майбутнім шедевром вже десять років. Коли ж двом художникам був показаний шедевр, то вони замість красуні побачили тільки безладне нагромадження фарб, пересічене цілою мережею дивних ліній. А Френхофер бачив її і стверджував, що вона прекрасна. Суперечка в цій повісті ведеться навколо проблеми відображення дійсності в мистецтві. Френхофер виступає проти сліпого наслідування природі. Старий Принцип наслідування "зовнішнім рисам" він відкидає, протиставляючи йому принцип "вираження сутності". Він - переконаний проповідник і захисник інтуїтивного принципу творчості, що не визнає прав розуму. Але відхід від дійсності, від наслідування природі - завжди чреватий небезпекою втрати самої природи. Картина Алікберова «Повернення» - це запитання до учнів і не тільки. Тут виявляється інтелектуалізм художника, широка ерудиція, продуманість пластичної мови, збагаченої асоціативністю, символікою, алегоричністю, ускладненою іконографією.
Сам Алікберов приймає «Соломонове рішення» і поєднує в композиції одного твору традиційність із сучасним стилем. Його полотна живуть наповнені сильним духовним зарядом, у якому відчувається глибока й щира душа художника. Вони опромінені творчим неспокоєм, творчими думками, що прочитуються у кожній композиції, які бережуть зміст, повний таємниць, загадок, невідомих доріг. Може, наблизимось до них і тоді зрозуміємо код картини, впізнаємо реальність в умовному, поспілкуємось з чудовим мудрим Маестро Алікберовим. Це того варто!

Мистецтвознавець, завідуюча відділом з метод роботи Одеського музею західного і східного мистецтва
Ірина Тімохова

Фото
А. Гречановський

Щоденно (окрім середи)
з 10:30 до 18:00
Квиток 40 грн
Пушкінська, 9

#WEartMuseum

Коли?
щодня (окрім середи)
10:30 - 18:00

Де?
Пушкінська, 9

Вартість?
40 грн

придбати квитки ви можете у касі музею
Made on
Tilda